Весільні традиції народів світу

Види шлюбів.

Порядки, що визначають вибір шлюбного партнера, були дуже складними, поєднувалися з родовою та локальною екзогамією.

Практично по всій Албанії стан молодих людей був однаковим. Вони були відсторонені від виборів власного шлюбного партнера.

Міські дівчата вели знайомства з тими однолітками, яких знали з дитинства: з сусідськими хлопцями, дітьми з дружніх родин, зі своїми кузенами.

У них і закохувалися. А про судженого засватана дівчина могла скласти уявлення лише за зовнішнім виглядом, подивившись на нього нишком в щілинку прочинених дверей.

Для освічених юнаків з міських верств приваблива зовнішність дівчини мала найбільше значення.

У албанському богатирському епосі багато разів згадується шлюб з відведенням. Викрадення нареченої силою або хитрістю, раптово або з її згоди і навіть за її активної участі, в епічних піснях підноситься як ознака справжнього молодецтва.

Інший вид шлюбу - співжиття без церковного оформлення. Бувало так що чоловік залишав свою законну дружину і створював сім'ю з іншою жінкою за власним вибором. Мав місце і так званий пробний шлюб, під яким можливо мався на увазі встановлений ісламом тимчасовий шлюб. Християнська церква люто боролася з такими проявами свавілля.

Білі шлюби укладали самовільно самі лікарі без сватання та всіх належних обрядів, то дівчина не мала права одягати вбрання нареченої: вона відправлялася до чоловіка у дівочому одязі.

Простіше в вільніше полягав повторний шлюб вдівців і вдів. Етикет вимагав, щоб овдовілій людині підібрали дружину з середовища найближчих родичок.

Найвільнішою та ініціативною особою виявлялася вдова: вона сама могла вибирати свою долю - залишитися в будинку померлого чоловіка або ж вступити в другий шлюб на свій розсуд, знайти собі другого чоловіка, відкинути неугодних їй претендентів на її руку.